Шановні галичани!

Всі знають, як важко визначитись,  що подати до справжнього галицького росолу. Такого добрезного – з домашнього кугута, з селерою, морквиною і жовтими коралями тлусту, що так і сяють  у горняткові…
Я роблю палички. До росолу  – найліпше! Ніц складного в тому нема, але трохи часу, правда, «вбиває». То ніщо, бо галицький   росіл – не якийсь там «фаст-фуд», за пару хвилин і сам не робиться і  вартує самого кращого!

Тож готуйте:

• дріжджі   сухі –  6 г;
• борошно –  400 г;
• молоко – 50 мл;
• масло, але тільки справжнє, що пахне маслом (спред чи маргарин ні в якому разі) –  180 г;
• 1 яйце;
• 2 жовтки;
• сушені кмин і базилік – добрі галицькі пучки (або хто як любить);
• сіль (можна морська грубого помолу) та перець чорний мелений (ліпше би си купити млинки щоб то змолоти перед посипкою).

Так о: яйця, молоко та масло тре жеби було кімнатної температури (масло, головне, щоб  не конче зимне, але щоб  і не топило. Десь  за 4-5 годин до дійства витягніть його з холодильника).
6 грам дріжджів заколочуєм у молоці, жеби сі розчинили і залишаєм на 15 хвилин.
Борошно пересіваєм в миску через сито (не лінуйтеся –  тісто вам подякує), додаємо: дрібку солі, яйце і один жовток (чим домашніше  яйце і жовтіший жовток, тим ладнішими вийдут палички), молоко з дріждями і розмягчене масло. Місимо тісто десь так 4-5 хвилин. Воно має стати однорідним, гладеньким, без окремих шматочків масла, що сі не вмішали. Для тих, хто не сьогодні вступив на кухню, додам, що тісто виглядає, як пісочне. Але то тільки вигляд такий! Далі робимо з нього кулю, яку накриваємо  рушником (не конче рясно вишитим) і ставимо  на 2 години у тепленьке місце.
За 2 години, куля  виросте і розтріскається…
Підсипаємо трохи борошна на стіл і розкачуєм з того пишного тіста пласт товщиною десь 0.5 см, (бо я так люблю), далі змажчуємо пласт жовтком. Це дуже зручно робити пірям з галицької гуски (скажу вам, що колись моя покійна бабця в’язала з гусиного пір’я такі чудові пензлики для всіх господинь у родині, що де тому селікону!) і посипаємо базиліком, кмином та сіллю так густо,  як нам до вподоби. Насипане легенько вкатуємо в тісто скалкою. То потрібно робити хутко, бо жовток на тісті сохне скоро, і може трапитись така халепа, що посипка залишиться на скалці.  Далі беремо делікатний ролик для нарізки італійського пирога (тобто піци) і ним нарізаємо смужечки завдовжки у долонь і товщиною так  в один-два пальці. Тож в ладнішої господині і паличкі грубші, але кожен може робити свої фігури.  Звісно, можна  і без  італійських витребеньок порізати тісто рідним ножем.
Заздалегідь нагріваємо  духовку до 190 градусів, змащуємо бритванку маслом і викладаємо на неї витвори нашої фантазії. Даємо їм трохи відстоятись і потім печемо хвилин 10, може трішечки більше, саме до того моменту, як закордонна духовка не зімліє від  елеганського   запаху  печеного хіба, масла,  приправ та …дитинства.

Витягаємо, даємо вистигнути під рушником і до столу разом з росолом! Смачного!