Часом доводиться читати, особливо у путівниках Польщею, що кашанка – це «давня польська страва, кров’яна ковбаса з гречкою». Ага, аж два рази польська, і ще два по два – кров’яна з гречкою…

Кашанка – давня галицька страва. Це один із різновидів того, що називається «кишка». Є різновид кишки – кров’янка. Є пісна кишка – бульбянка (начинена бульбою, якщо хто не допетрав). А є – кашанка. На відміну від кров’янки, каша тут – пшенична або ячмінна, а замість крові – шкварки, печінка, серце, деколи легені. Свинячі, само собою. Чому галицькі поляки, переймаючи в галицьких українців кишку-кров’янку, вирішили називати її іменем іншої страви – зрозуміти тяжко. Вони взагалі в тому плані дивні: он вареники пирогами називають. Правда, не всі. Бещадський письменник Кшиштоф Антонішак намагається своїх співвітчизників вчити казати «вареники». Бо «пироги» – то зовсім інша страва, яка, до речі, теж походить з Галичини. Зараз досі є популярним один із різновидів галицьких пирогів (не вареників) – із картоплею та гречкою, на дріжджах. Але то вже зовсім інша історія…

Отже, з кашанкою поекспериментувати вдалося на славу, адже з першого разу вона таки не вдалася. Переважно таке виходить, якщо економити на продуктах. Парадокс, але у мене вийшло навпаки. За попереднім задумом, втілювати мав рецепт, у якому поєднувалося по півкіля каші, печінки і серця, а до того – 200 грамів сала. Саме стільки пшеничної каші, печінки та серця я й зварив, і саме стільки сала пішло на шкварки. Однак уже в момент перемелювання сала, печінки і серця на м’ясорубці виникла ідея зробити кашанку «багатшою» – дати менше каші, аби було більше печінкового смаку. Ідея була дурна: коли ковбаски наповнилися сумішшю і запеклися в духовці, все було добре, от тільки надмір печінкового відтінку зробив  смак надто приторним. Ще одна спроба не вдалася через те, що взяв свинячу печінку: кашанка гірчила.

Отже, аби печінкова  кашанка вийшла, візьміть по 0.5 кг каші, печінки (телячої, хоча б з годину відмоченої в молоці), серця. Кашу зваріть просто, печінку і серце – спочатку у звичайній воді (як тільки закипить – треба злити і набрати нової), а надалі в бульйоні з цибулини, пів морквини, невеликого шматка кореня селери. Сало просмажте до рум’яних шкварок і разом із печінкою та серцем перемеліть  на м’ясорубці. Змішайте з кашею, додайте кмину, майорану, чорного перцю. Можна спробувати додати коріандр або часник – кому що більше пасує.