Сайт Клубу галицької кухні – не найкраще місце для висловлення політичної позиції. Але зараз справа не в політиці. Річ – у життєвому, світоглядному виборі. Зокрема, в тому, що в разі гіршого розвитку подій будь-яка громадська активність стане безсенсовною. Навіть гастрономічна. Бо за нею теж є ідея. І для її реалізації теж потрібне громадянське суспільство.”Ми є те, що ми їмо” – одне з правил, яких ми намагаємося робити у Клубі. І в цьому контексті не лише галицька, а й будь-яка українська кухня, незалежно від регіону, є частиною кухні європейської. Галицькій кухні трохи більше, але на загал – і всій українській кухні притаманні ті ж базові ознаки, що й кухням регіонів Німеччини, Північної Франції, Чехії, Польщі, Австрії, Угорщини, Словаччини… І вона принципово відрізняється від кухні російської, бідної, лісової у своїй суті, багато в чому – азійської. Більше можна прочитати у статті Тараса Возняка: “Причинки до історії та філософії галицької кухні”

Я ж лише хотів сказати, що Україна – це Європа, і це видно навіть на наших обідніх столах.